Що вигоряє на сонці (сонячні цикли, доля світу і погода на 2023-24-й рік)

Метеорологія в прогнозах поки застосовує лише банк спостережень, похмуро дивлячись навіть на півроку вперед. А адже зміна погоди і клімату строго періодично, оскільки пов’язане з циклами сонячної активності. Наприклад, здавна відзначається трирічна циклічність врожайності яблук. Це і є прямим впливом сонячних циклів. Більше того, вони впливають навіть на світову історію! І ось чому Сонце не тільки гріє і світить.

Цикли сонячної активності, складові в нинішньому погляді 11 років через просторово-польового спотворення зовнішнього спостереження, подібно і сприйняття меншого місячного місяця. Але по малюнку видно, що реальний сонячний цикл повинен становити 12 років з чотирьох трирічних циклів. Адже круговий цикл повинен бути симетричним. При цьому нібито найбільша сонячна активність 2001-го року – це мінімальна активність Сонця з-за найбільшого виділення водневих плям, що і повинно бути відліком сонячних циклів. Ця позиція Сонця на малюнку по осі симетрії кола якраз і вказує на необхідність симетричності.

• Реальні сонячні цикли та їх вплив не тільки на погоду, але і на історію.

Тісний взаємозв’язок не тільки клімату, але навіть і історії планети з сонячними циклами через синхронності сонячно-земної вращенич, подібного і місячно-земному руху. Відмінність лише в тому, що для Сонця вже Земля стає подобою Місяця. Інші ж планети (за реальною взаємно-центричної системи) лише захоплюються сонячно – земних обертанням, але одночасно і допомагаючи йому.

Початок і закінчення циклів сонячної активності астрономами поки фіксується наглядом найменшого числа святящихся на рисунку водневих плям, що покривають поверхню Сонця. Середина сонячного циклу відзначається найбільшою концентрацією таких плям (див. 2).

З малюнку видно, що початок Сонячного циклу повинно було припадати роком раніше, на 1995-й рік, оскільки в наявності явний поділ цикли на чотири фази або частини, а будь цикл – це коло, позиції на якому повинні бути симетричні. Ефект більш швидкого спостереження циклів аналогічний і сприйняття більш швидкого місячного місяця з меншим числом днів.

А ось кульмінація Місяця (цикл її видимого руху на небесній сфері) кожен день кілька запізнюється. Тому й сонячний цикл в реальності становить рівно 12, а не 11 років. Плями на Сонці – це місця скупчення водню. Найбільше число сонячних плям означає (по теорії розрізнення) і максимальний вміст водню в нашій зірці.

Вміст водню і гелію в Сонця періодично змінюється, що видно порівнянням показників на двох діаграмах хімічного складу нашої зірки. Але нинішня астрофізика обходить цей факт стороною.

Це говорить про переважання для цього часу в надрах Сонця термо-частотного розпаду гелію на водень з – за зворотного сполучення водневої ядерної частоти в умовах сонячної плазми (див. 1, стор 167). Бо це зовсім не односторонній вибуховою або термоядерний синтез гелію, як неадекватно вважається. Випромінювана за рахунок розпаду гелію Сонцем енергія (воднева частотність з теорії розрізнення) у такому розпад утворює у взаємодії з нашою планетою імпульс все планетного руху і саме світіння зірки.

Але в цей же час стався розпад гелію заповнюється вже зворотним процесом термо-частотного синтезу гелію з водню. При цьому поступово починається перевага цього процесу в Сонце. А це означає (по теорії розрізнення) надходження до Сонця зовнішньої найвищої енергії (частотності), званої майбутнім. Це енергія сверхвещественного змісту з показником ступеня “10^48” і більш, що і запускає процес злиття водневих ядер (див. 2 , стор 314).

Світіння Сонця Н. Козирєв називав “вигорянням часу”, маючи на увазі вступ до Сонця майбутнього. Саме звідси момент найбільшого числа плям на Сонці і має бути відліком сонячного циклу (його кінця і початком наступного). Через термо-частотного сонячного циклу також періодично якраз і змінюється процентний вміст в Сонце водню і гелію, але на що навіть не звертається увага.

Виходить, в реальності новий сонячний цикл розпочався і не в 1995-м, а в 1989-му році. У 1995-му ж була навпаки, найбільша активність Сонця (мінімальне число плям). А в 1989-му стався якраз знесення Берлінської стіни, почав крах соціалістичної системи, що запустило і процес розпаду Радянського Союзу. І рівно через 12 років було краху веж-близнюків у Нью-Йорку, що також було безумовно визначальним для історії Землі подією.

Історичні цикли, обумовлені подіями, що впливають на світові політичні, економічні та військові процеси, відповідають циклами сонячної активності. А це означає, що астрофізика, виявляється, взаємопов’язана з історією світу.

З початком наступного сонячного циклу в 2013-му була зміна Понтифіка у Ватикані, а в кінці цього року почалися події Київського майдану, наслідки якого для світу незаперечно спостерігаються тепер. Ось бо, виявляється, і відомі події революцій 1905-го року, і 1917-го і початок Вітчизняної війни 1941-го, і смерть Сталіна збігаються з початком нових сонячних циклів. 12-річний сонячний цикл не випадково збігається і з піднаглядним орбітальним періодом Юпітера.

Виходить, Сонце гріє нас нашим майбутнім! Вироблена ж Землею минуле у вигляді тієї ж надвисокої частотності з початком наступного сонячного циклу надходить вже до Юпітера. За рахунок цього сонячно-земної імпульс обертання і передається іншим польовим планетним сфер.

Початку сонячних 12-річних циклів означають і інше. Це найменша абсолютна (зовні не відзначається з-за тієї ж добової тривалості року) швидкість обертання Землі. Через 6 років вона досягає піку (на фоні зовні нібито “спокійного” Сонця, а значить, при максимальному виході гелієвої частотності), потім знову зменшуючись. Але коливання абсолютної частоти обертання Землі все-таки уловлюються зміною тривалостіеталонної секунди.

Спільно з циклом сонячної активності утворюються і такі ж 12-річні цикли сонячно-земної обертання, що йде на тлі його спільного руху з Юпітером. Такий рух подібно затягування, а потім розпускання гравітаційного вузла у вигляді напів-обертань навколо двох сонячних окружних центрів (навколо ближнього і дальнього), але лічених якимсь центром тяжіння системи (і це в невагомості – то космосу! ).

Галактика «Вир» М51. Рукава спіралі по двох сторонах від зірки галактики відображають реальний стан планети і її польове відображення за рахунок вузлового підлозі-обертання.

12-літній сонячно-земна обертання, що становить і спільне з ним спостерігається рух Юпітера, синхронно з циклом сонячної активності. А тому цей рух складається з чотирьох трирічних циклів польових підлозі-обертань разом з протилежним просторово-польових відображенням Землі і Юпітера. Це і спостерігається розімкнутими по обидві сторони від зірки спіралями галактик – подоб нашої сонячно-земної системи, але лічених скупченнями зірок.

Зміна (збільшення або зменшення) абсолютної частоти обертання Землі за нею освіти спільно з Сонцем підлозі-обертань розбивається на 2 періоди. Вони означають поступове збільшення частоти обертання планети до максимуму, що збігається з реальною сонячною активністю, а потім – її зменшення. І складаються періоди з двох трирічних циклів з року уповільненої (щодо простору) обертання, потім прискореного і з нормального року.

А це пов’язано це вже з нутаційним характером утворення земної осі навколо її серединного положення, що й утворює трирічний цикл орбітальних підлозі-обертань нашої планети. Кут відхилення земної осі від її серединного положення становить приблизно 14 хвилин (див. 4, стор 372,381). Проявляється цей кут поблизу днів зимового і літнього сонцестояння зміщенням часу самого раннього заходу і самого раннього сходу Сонця від моментів сонцестоянь приблизно на тиждень.

Тому зміна абсолютної частоти обертання Землі супроводжується при уповільненні обертання щодоподовженим астрономічним годомс початком у день зимового сонцестояння 22 грудня і закінченням 31. 12, далі при прискоренні обертання слідукорочений рік з початком 1. 01. і закінченням також в день зимового сонцестояння 21. 12.

Золота карбування сонячного календаря Майя, залишеного їм представниками верхній цивілізації.

І, нарешті, утворюється рікнормальної або звичайної тривалості з початком і закінченням його в день зимового сонцестояння (21. 12 і 22. 12). Це і становить 12-річнийтретинний або циклічний календар. Відомийкалендар Майя закінчився якраз згідно третинного календарем, тобто – 22-го грудня 2012-го року, за рік до закінчення чергового сонячного циклу і тільки тому, що закінчилася розбивка їх довгострокового календаря на епохи.

Можна згадати рік 2004-му і 2017-й з дуже жарким і задушливим влітку, оскільки він був не тільки подовженим, але і йде на тлі збільшення абсолютної частоти зазначеного вузлового підлозі-обертання. Літні дні тому ставали щодо розтягнутими, а ночі стислими, що і призводило до значного нагрівання атмосфери, не успевавшей охолодитися вночі. А, наприклад, зворотний ефект подовженого 2010-го року, який вже на тлі уповільнення інтенсивності орбітального обертання, привів, навпаки, до відносно розтягнутим ночами, а тому – і до дуже холодної зими 2009-2010 року (див. 5).

2023-й рік по цикличному (третинного) календарем – рік скороченою тривалості на тлі уповільнення інтенсивності орбітального обертання, причому вже в його другій фазі (після максимуму сонячної активності і піку абсолютної частоти обертання 2019-го подовженого року). Щодо укорочені ночі не викликали великих морозів у північних областях, але і утворили холодні весняні дні в південній частині країни.

Обіцяється в 2023 – му помірне літо з-за вкорочених днів і повільно поточних ночей (на тлі відносного сповільнення частоти обертання земної),але при вступі Сонця в період максимальної активності. 2024-й рік треба порівнювати з 2012-м і він буде нормальної циклічній тривалості але з триваючим відносним уповільненням обертання, прагнуть до мінімуму. Тому дещо жорсткішим буде зима, і краще літо. 2025-й рік, будучи відносно подовженим, очікується з теплим влітку, і з дещо холодної взимку, аналогічно 2013-го, також подовженому році, поточним на тлі початку прискорення частоти циклічного обертання планети.